БАЙКА

Жив собі файл. Звався він index.php і важив рівно п’ятнадцять байтів. Усередині нього було лише одне речення: «tell me a fable» — розкажи мені байку. Інші файли не сміялися з нього. Інших файлів просто не було.

«Хочеш стати сайтом? — шепотів інтернет. — Тоді тобі потрібен фреймворк. Тисячі пакетів у node_modules, складальник, транспайлер, оркестратор і три девопси на пів ставки». Файл слухав, і йому ставало страшно. А коли стає страшно — або тікаєш, або вчишся.

Спочатку він навчився малювати небо. Туманність за цими словами — не картинка, не відео й не зациклене демо з CodePen. Він обчислює її просто зараз, кадр за кадром, на твоїй відеокарті. Поворуши мишею — небо відчує. Воно завжди відчуває.

Потім у нього з’явилося серце. Воно б’ється там, на сервері, й шле сюди свій пульс — без вебсокетів, без брокерів повідомлень, простим чесним потоком, як у давнину. Тихіше. Послухай.

А однієї ночі він наважився на найстрашніше: прочитав самого себе. Від першого рядка до останнього. І нічого не зміг від себе приховати.